Артрофіброз колінного суглобу є поширеним ускладненням, яке призводить до
зменшення амплітуди руху, сили м’язів, появи болю, скутості та обмеження
побутової діяльності. Артрофіброз – це стан, що характеризується зменшенням
амплітуди руху в суглобі спричиненого рубцевою тканиною. Артрофіброз може
виникати після перенесених травм чи внутрішньогосуглобових операцій, часто
зустрічається дане ускладнення після пластики ПХЗ та неграмотної реабілітації.
Розглядається ряд факторів, котрі можуть призвести до обмеження амплітуди
руху після реконструкції ПХЗ колінного суглобу:
- синдром піднадколінкової контрактури, низьке розташування надколінка
- неправильне розташування або натяг трансплантанта
- хірургічне втручання на набряклому запаленому суглобі
- «Циклоп» синдром
- суміжне втручання по відновленню медіальної колатеральної зв’язки
- недостатньо супервізований процес відновлення фізичним терапевтом
- некваліфіковано підібрані фізіотерапевтичні втручання.
Профілактика виникнення артрофіброзу є запорукою успішного лікування!.
Профілактика виникнення артрофіброзу колінного суглоба ґрунтується на
розумінні потенційних факторів, які сприяють його причинам. Наприклад,
розташування трансплантанта при пластиці ПХЗ (канал в стегновій кістці
розташований занадто допереду обмежує згинання в коліні, канал в
великогомілковій кістці розташований допереду призводить до імпіджменту
графту в міжвиростковій ямці та обмежує повне розгинання.
Як щодо комбінованої травми?
Тактика ведення комбінованої травми (ПХЗ та медіальної колатеральної
зв’язки МКЗ) передбачає передусім лікування МКЗ консервативним способом.
Ушкодження МКЗ зазвичай відбувається в проксимальній частині в ділянці
виростка стегна або в середній третині зв’язки, і потребує іммобілізаційного
періоду. Після періоду іммобілізації можна спостерігати жорстке кінцеве
відчуття в колінному суглобі і обмеження амплітуди руху. Тому важливо
відновити повну амплітуду руху в колінному суглобі і тоді розглядати питання
реконструкції ПХЗ. Пацієнти з поєднаною травмою ПХЗ і латеральною
колатеральною зв’язкою (ЛКЗ) потребують хірургічного втручання після
зменшення запального стану в суглобі та відновлення оптимального діапазону
руху (Shelbourne et al. 2007)
Для початку норма амплітуди руху в колінному суглобі складає від 0 до 135
градусів.
Shelbourne et al. (2007) запропонували класифікацію артрофіброзу колінного
суглобу після пластики ПХЗ:
Тип I артрофіброзу
Втрата амплітуди розгинання менше 10◦, повне згинання. Зазвичай
супроводжується больовим синдромом в передній частині суглобу під час
активності, пасивно можна вивести в кінцеве положення, проте після зняття сил
повертається у вихідне положення. Ущільнення в задній частині капсули
обмежує повне розгинання.
Тип II артрофіброзу
Втрата амплітуда розгинання більше 10◦, повне згинання. Зазвичай пасивно не
можливо повністю розігнути, обмеженням слугує рубцева тканина в передній
частині суглобу, яка створює механічний блок, невідповідність розташування
трансплантату по відношенню до міжвиросткової ямки та вторинне ущільнення
задньої порції капсули.
Тип III артрофіброзу
Втрата амплітуди розгинання більше 10◦ та більше 25◦ згинання. Обмеження
руху таке саме як і при типі II, але також може бути обмежена рухливість
надколінка, ущільнення медіальної та латеральної порції капсули. На
рентгенограмі не визначається обмеження ковзання надколінка вниз при 60◦
згинання в порівнянні зі здоровим суглобом.
Тип IV артрофіброзу
Обмеження амплітуди руху схожі типу III, але рентгенограмі визначається
недостатнє ковзання надколінка вниз при 60◦ згинання в порівнянні зі здоровим
суглобом.
Тож коли ми розуміємо що це за проблема, постає питання як її профілактувати
та лікувати?
В частині 2 цієї статті спробую пояснити основні аспекти фізичної терапії
даного ускладнення.
Підготував: Тарас Панасевич
