Сила – це здатність людини долати опір або протидіяти йому за рахунок м’язових напружень. Опором можуть виступати сили земного тяжіння; реакція опори при взаємодії з нею; опір навколишнього середовища; маса власного тіла; маса спортивного знаряддя; сили інерції власного тіла або його частин та інших тіл; опір партнера тощо (Шиян 2008).
Два види роботи м’язів (Rivera-Brown & Frontera, 2012; Murtaugh & Ihm, 2013):
- Статична
Ізометричне скорочення - це тип напруження при якому довжина м’яза під час скорочення не змінюється, наприклад, натискання на стіну. Це ні концентричне, ні ексцентричне. Ізометрична активність в теорії є найнижчим ризиком травми (Rivera-Brown & Frontera, 2012).
- Динамічна
- Концентричне скорочення м’язів - це м'язова дія, коли точки кріплення м’язу зближується. Зазвичай концентричні скорочення виникають проти гравітації (підтягування на перекладені) (Rivera-Brown & Frontera, 2012).
- Ексцентричне скорочення м’язів - це м’язова дія, коли точки кріплення м’язу віддаляються. Зазвичай ексцентричне скорочення відбуваються із силою тяжіння (це коли ми вже підтягнуті на перекладені і помалу опускаємся). Ексцентричні скорочення посилюють контроль над подовжувальною дією, внаслідок чого більша напруження м’язів, більший потенціал для травм тканин, і більший потенціал для гіпертрофії м’язів (Frizziero et al. 2016; Glynn & Fiddle, 2009).
Концентричне та ексцентричне скорочення м’язів може бути ізотонічним.
Ізотонічне скорочення - це коли тонус залишається однаковий протягом повної амплітуди руху (зміна довжини м'язів) і містить ексцентричні та концентричні скорочення, якщо це зроблено належним чином. Ізотонічним вправам характерний більший ризик отримання травм порівняно з ізометричними скороченнями.
- Ізокінетичне скорочення - це динамічна дія, де швидкість і опір однакові на протязі всієї амплітуди руху при зміні довжини м'язів. Ця діяльність вимагає спеціалізоване обладнання. Ізокінетичні скорочення можуть бути концентричними або ексцентричними (Rivera-Brown & Frontera, 2012).
Ще одна важлива концепція виконання терапевтичних вправ є закритий і відкритий кінематичний ланцюг.
Відкрий кінематичний ланцюг – це коли проксимальний сегмент тіла нерухомий, а дистальний рухається (Rivera, 2010).
Закритий кінематичний ланцюг – це коли проксимальний сегмент рухається, а дистальний сегмент фіксований (Ellenbecker & Davies, 2001).