Один з найбільш ефективних способів збільшення амплітуди руху є вправи на розтяг. Вправи на розтяг сприяють збільшенню довжини м’язово-сухожильних структур чи іншої сполучної тканини (Brody, 2018).
До поширених видів розтягу відносяться:
- Статичний розтяг, який передбачає проведення розтягування протягом певного періоду часу, часто від 15 до 30 секунд, і вважається відносно безпечним (Bandy, 1994, Lentell, 1992, Madding, 1987).
- Пасивний розтяг (форма статичного розтягу), який є розслабленим розтягуванням, де людина займає положення і за допомогою іншої частини тіла або за сприяння партнера.
- Динамічний розтяг, який використовує кінетичну енергію для досягнення кінцевої амплітуди руху, включаючи керовані рухи під час розтягування. Динамічний розтяг залучає скоротливі елементи та підтримує їх у кінці доступної амплітуди руху. Динамічний розтяг застосовується найчастіше під час спортивних розминок (Brody, 2018, Kisner, 2007, Bandy, 2008).
Науковці продовжують ввести дискусії з приводу найефективніших методів розтягу, проте на сьогодні немає однозначних висновків (Blahnik, 2004, Cross, 1993, Entyre, 1988, Louden, 1985, Sady, 1982, Prentice, 1983).
Протипокази (Johnson, 2012):
- Гострі стани;
- Недавній перелом;
- Розтягнення зв’язок, м’язів чи сухожилля;
- Опіки;
- Запальні стани;
- Гематоми;
- Судинні порушення хребтової артерії;
- Остеопороз з ризиком перелому;
- Злоякісні пухлини;
- Анкілозуючий спондиліт та зрощений суглоб;
- Гострий тромб або емболія;
- Якщо м'яз сприяє стабільності у пацієнта, а зменшення контрактури через розтягнення було б дестабілізуючим. Якщо збільшення амплітуди руху негативно впливає на функцію.
- Якщо розтягнення може сповільнувати процес загоєння будь-якого стану;
- При запальних стадіях ревматоїдних станів захворювання;
- Якщо застосування викликає біль.