Тракція або витяг попереку – це процес застосування розтягуючої сили до поперекового відділу хребта за допомогою використання ваги тіла, вантажів та/або блоків. James Cyriax популяризував витяг поперекового відділу в 1950-х і 1960-х роках як метод лікування при протрузіях міжхребцевих дисків, і до сьогодні воно, як і раніше, є поширеним методом лікування пацієнтів з болями в попереку та нижніх кінцівках.Ефективність даного методу лікування була поставлена під сумнів декількома клінічними дослідженнями, а нещодавні рекомендації, опубліковані NICE у Великій Британії, KCE у Бельгії, а також Управлінням охорони здоров’я Данії та Американським коледжем лікарів, більше не схвалюють тракцію як метод лікування при болю в попереку.
У літературі описано кілька видів поперекового витягу. Найчастіше використовують:
Безперервне витягування. Цей варіант передбачає використання невеликих ваг протягом тривалого періоду часу (до декількох годин за один раз). На даний час вважається, що цей вид витягу неефективний, оскільки не може забезпечити відтягування структур хребта один від одного.
Тракція, що підтримується. Цей вид витягу передбачає застосування важких вантажів протягом короткого періоду часу (від декількох хвилин до 1 години). Витяг, що підтримується, іноді називають статичним витягом.
Переривчаста механічна тракція. Даний спосіб витягання схожий на попередній варіант, але заснований на використанні механічного блоку для перемінного застосування та ослаблення сили тракції через задані інтервали часу.
Мануальна тракція. Для створення тяги використовуються руки лікаря та/або ремінь. Зазвичай вона здійснюється протягом кількох секунд або може бути виконана як раптовий, швидкий трастовий рух.
Аутотракція. При аутотракції використовується спеціально розроблений стіл, розділений на дві секції, які можна нахиляти та повертати окремо. Пацієнт забезпечує силу витягування, натягуючи руками та/або натискаючи ногами. Дослідження аутотракції показали позитивні клінічні результати, але без зміни розміру або розташування грижі поперекового диска.
Позиційне витягнення. Ця форма витягування застосовується шляхом розміщення пацієнта в різних положеннях за допомогою подушок, блоків або мішків з піском для докладання поздовжнього зусилля до структур хребта. Зазвичай вона включає бічне згинання і впливає тільки на один бік хребтового сегмента.
Гравітаційний витяг попереку. Передбачає використання грудного ременя для фіксації пацієнта при нахилі лікувального столу у вертикальному положенні, і, таким чином, використання ваги нижньої половини тіла для створення сили витягування.
Згідно Gagne (2010) механічна тракція як додаткова терапія до вправ на витягування сприяє зменшенню больового синдрому та відновленню пацієнта до звичного режиму функціонування. Ozturk (2006) вважає, що тракція попереку в поєднанні з програмою фізичної терапії зменшує розміри грижі. У відмінності від попередніх досліджень, Rattanatharn (2009) не виявили користі від тракцій попереку для пацієнтів з грижою диска поперекового відділу хребта. Сам по собі або в поєднанні з іншими методами лікування витяг попереку не впливає на інтенсивність болю, функціональний статус, загальне покращення та повернення до професійної діяльності серед людей з болями в попереку (Wegner, 2013). Також додавання переривистого механічного витягу до стандартної програми оптимізованої активності не дає ніякої додаткової переваги для людей з болем попереку. Немає ніякої різниці в результатах програми дозованої активності в поєднанні з витягом або без нього (Schimmel, 2009). Borman et al (2003) у дослідженнях отримав той самий результат: ніякого специфічного ефекту від витягування при болях попереку не спостерігалося. Judovich вказав, що для подолання сил тертя між тілом і поверхнею потрібна сила тяги, рівна 26% від маси тіла пацієнта. При відсутності ефекту потрібно прикласти силу більше 26% від маси тіла (Harte, 2003). Клінічні експерти рекомендують використовувати моторизовану тягу на поверхні, вільну від тертя, і виступають у широкому діапазоні тяг у рамках своїх режимів лікування. Maitland пропонує від 10 до 65 кг, в середньому 30-45 кг; Cyriax — 40-85 кг; Grieve — 13-34 к, Hicklings— 32-68 кг. У систематичному огляді Harte (2003) порівнювали тракцію з фіктивною тракцією. Всі дослідження дали негативні результати.
Узагальнені дані останніх систематичних оглядів та клінічних настанов дозволяють зробити висновок про те, що механічне витягування попереку неефективне для лікування гострого або хронічного неспецифічного болю в попереку, проте багато фізичних терапевтів продовжують використовувати його, переважно як додатковий метод. Справді, експертна клінічна думка, теоретичні моделі та деякі дані досліджень дозволяють припустити, що деякі пацієнти з неспецифічним болем у попереку позитивно реагують на витягування. Дослідження, опубліковане Thackeray (2016), дійшло висновку, що немає доказів того, що механічне витягування поперекового відділу в поєднанні з лікуванням, орієнтованим на розгинання, ефективніше тільки за вправи, орієнтовані на розгинання, при лікуванні пацієнтів з компресією нервового корінця поперекового відділу хребта.
Підготував: Тарас Панасевич
Джерела: Physiopedia — Lumbar Traction
