Група привідних м’язів стегна включає наступні м’язи:
- Гребінний м’яз (приводить і згинає стегно в кульшовому суглобі);
- Короткий привідний м’яз (приводить стегно в кульшовому суглобі, бере участь у його згинанні й обертанні стегна назовні);
- Довгий привідний м’яз (приводить стегно в кульшовому суглобі, одночасно згинаючи і обертаючи його назовні);
- Великий привідний м’яз (Верхні пучки великого привідного м’яза розташовані майже горизонтально. Цю частину м’яза називають малим привідним м’язом) (приводить стегно в кульшовому суглобі, бере участь у його розгинанні);
- Тонкий м’яз (приводить стегно, згинає гомілку в колінному суглобі і одночасно обертає її до середини);
Існує ряд патологій привідних м’язів стегна, включаючи розтяг, тендопатії та відриву привідних м’язів (Lynch et al, 1999, Morelli et al, 2005).
Патологія привідних м’язів стегна є частим явищем джерела болю в паху. Привідні м’язи стегна функціонують під час бігу та удару ногою, що є загальними та найважливішими рухами під час гри у футбол (Falvey et al, 2016). Травма привідних м’язів стегна склала 64% травм стегна та паху в 7-річному проспективному дослідженні професійних футболістів в Європейські футбольні асоціації (УЄФА) (Werner et al, 2009).
Існує 2 методи лікування патології привідних м’язів стегна: консервативне та оперативне:
Зазвичай рекомендується лікувати патологію привідних м’язів стегна консервативно. В гострому періоді менеджмент лікування включає протокол RICE (rest – відпочинок, ice – холод , compression- компресія, evaluation – підняття (детальніше можна прочитати у статті https://rehabprime.com/rice-harm/)) для мінімізації запалення.
Спортсмену слід уникати активностей які викликають біль. Наступних стадіях загоєння спортсмен повинен прогресувати, поступово збільшувати навантаження у своїй програмі фізичної терапії, яка регулюється фізичним терапевтом (Hulmich et al, 1999).
Якщо консервативна терапія не допомагає впродовж кількох місяців, можуть бути розглянуті хірургічні варіанти лікування (Lynch et al, 1999, Bradshaw et al, 2009).
Хочемо запропонувати декілька терапевтичних вправ на зміцнення привідних м’язів стегна, які використовуються на різних етапах фізичної терапії.
Підготували: Юра Мельник, Тарас Панасевич
Джерела:
Werner J, Hgglund M, Waldйn M, Ekstrand J (2009) UEFA injury study: a prospective study of hip and groin injuries in professional football over seven consecutive seasons. Br J Sports Med 43(13):1036–1040
Falvey ЙC, King E, Kinsella S, Franklyn-Miller A (2016) Athletic groin pain (part 1): a prospective anatomical diagnosis of 382 patients—clinical findings, MRI findings and patient-reported outcome measures at baseline. Br J Sports Med 50(7):423–430
Lynch SA, Renstrцm PA (1999) Groin injuries in sport: treatment strategies. Sports Med 28(2):137–144
Morelli V, Weaver V (2005) Groin injuries and groin pain in athletes: part 1. Prim Care 32(1):163–183
Adams RJ, Chandler FA (1953) Osteitis pubis of traumatic etiology. J Bone Joint Surg Am 35-A(3):685–696
Hцlmich P (1997) Adductor-related groin pain in athletes. Sports Med Arthrosc 5(4):285–2891
Hцlmich P, Uhrskou P, Ulnits L, Kanstrup IL, Bachmann Nielsen M, Bjerg AM, Krogsgaarda K (1999) Effectiveness of active physical training as treatment for long-standing adductor-related groin pain in athletes: randomised trial. Lancet 353(9151):439–443
Bradshaw C, Holmich P (2009) Longstanding groin pain. In: Brukner P, Khan K (eds) Clinical sports medicine. McGraw-Hill, New York, NY, pp 405–426