Початкові цілі терапевтичних вправ – відновлення амплітуди руху, сили, та інше, але найважливіші цілі - відновити функціонування та запобігти виникненню травм. Може використовуватися ряд функціональних вправ такі, як пліометрика, професійна та спортивна сфера тренування, гідрокінезотерапія і навіть йога, пілатес може розглядатися як функціональна діяльність для завершення терапевтичного процесу. Всі ці вправи можуть бути прогресивні і розроблені для того, щоб виконуватись кілька разів на тиждень протягом життя (Chelly, Ghenem, Abid, Hermassi, Tabka, 2010).
Для тих, хто хоче використовувати гідрокінезоатерпію, не здатні переносити "наземну терапію". Вода може допомагати в розвантаженні сегментів пацієнта у навчанні ході, підтримання відповідного навантаження ваги для забезпечення безпеки та "правильної терапії" на певних етапах відновлення (Dougherty, 1990, Kol, 1957). Також опір води здатен забезпечувати додаткове обтяження, що сприяє зміцненню м’язів пацієнта. Гідрокінезотерапія дозволяє виконувати функціональні заняття (біг, стрибки тощо) у водному середовищі до прогресування цих же видів діяльності на суші (Wilder, Brennan, 2004).
Пліометричні вправи використовують для того, щоб покращити продуктивність спортсмена у швидкості, спритності та витривалості (Burgomaster, Heigenhauser, Gibala, 2006). Для тих, хто хоче повернутися до професійного чи аматорського спорту, рекреації потрібне ергономічні навчання, специфічний аналіз та корекція стрибкових рухів (Chmielewski, Myer, Kauman, 2006). Такий тип терапевтичних вправ сприяє безпечному повернення до занять спортом та слугує превентивною функцією до виникнення травм.