Гідротерапія – це використання води для відновлення, підтримки та регулювання здоров’я. Лікування включає парові ванни, сауни та гарячі та холодні компреси, серед інших. Вода використовується як всередині, так і зовні в багатьох різних формах, таких як пара, рідина або лід. Багато людей використовують гідротерапію різними способами, і її можна проводити як професіоналом, так і вдома (https://www.unh.edu/health/well/practices/hydrotherapy, 2012).
Історично, як і в Європі та Америці, гідротерапія використовується, як центральна методологія лікування при травмах та хронічних захворювань. Протягом всієї задокументованої історії, хворі і страждаючі відвідували джерела, ванни та басейни для заспокійливого та лікувального ефекту. “Взяття води”, замочування у ваннах і басейнах та відпочинок у місцях, названих курортами, відігравали важливу соціальну та духовну роль у долині річок таких цивілізацій, як Месопотамія, Єгипет, Індія та Китай (Kevin E. Wilk, PT, DPT, FAPTA, 2014)..
Ритуальне купання широко використовувались для індивідуального та соціального оновлення і зцілення. Цілющі водяні обряди з’явилися і в древній Греції, Іудейській, Римській, Християнській та Ісламській культурах (Kevin E. Wilk, PT, DPT, FAPTA, 2014).
Під час середньовіччя в Європі виникли формальні курорти, сформовані з метою оздоровлення. Ці курорти стали прародичами нинішньої групи європейських спа-центрів (Kevin E. Wilk, PT, DPT, FAPTA, 2014).
У 1911 р. Доктор Чарльз Лерой Лоуман, засновник ортопедичної лікарні в Лос-Анджелесі, яка згодом стала Ранчо Лос Амігос. Почав використовувати лікувальні ванни при лікуванні спастичних хворих та хворих на ДЦП. Повернувшись до Каліфорнії, він трансформував ставок лікарні на 2 терапевтичні басейни (deVierville, 2004).
Багатство інформації, досліджень та статей про санаторно-курортну терапію та басейн лікування з’явилося в професійних журналах в 1930-ті роки (Kevin E. Wilk, PT, DPT, FAPTA, 2014)..
У Хот-Спрінгс, Арканзас, теплий басейн був встановлений для спеціальних підводних фізичних вправ для лікування при хронічному артриті. До 1937 року доктор Чарльз Лерой Лоуман опублікував «Техніка підводної гімнастики: дослідження з практичної роботи». Застосування, в якому він детально розглядає методи басейнової терапії, специфічних підводних вправ, які “Конкретні підводні рецепти для фізичних вправ, ретельно регламентовані дозування, характер, частота та тривалість мають пряме значення в усуненні тілесних деформацій та відновлення (Smith, 1935).
Протягом 1950-х років Національний фонд дитячого паралічу підтримував терапевтичні басейни та гідро гімнастику доктора Чарльза Леруа Лоуман і терапевтичне використання басейнів і резервуарів для лікування поліомієліту (Frontera, 2010).
З появою вакцин проти поліомієліту і ліків, що модифікують хворобу артриту, у багатьох лікарнях заповнили свої басейни з гідротерапією, але терапевти не навчались водним методам та використання гідротерапії прийшло у занепад (Kevin E. Wilk, PT, DPT, FAPTA, 2014).
Лише з початку 1990-х різко розширилося використання водних методів терапії, як визнання ефективності та безпеки водних методів терапії набув широкого поширення як серед терапевтів, так і медиків (Baruch, 1900).
Це відродження вітається, але відображає: історичну спадщину. Саймон Барух, батько лікаря Бернард Барух, у 1900 р. писав у передмові до другого видання «Принципи та практика гідротерапії», “Цей терапевтичний засіб є таким гнучким, що він, на відміну від лікарських засобів, може бути використаний для задоволення показань, які здаються суперечливими непосвяченим” (Baruch, 1900).
Гідротерапія широко використовується в фізичній терапії при порушені діяльності опорно-рухового апарату та спорті. Ця тема буде детальніше описана в наступних постах. Бо водне середовище, має певні особливості та переваги на початкових фазах реабілітації. Про це Ви дізнайтесь пізніше.
Підготував: Юра Мельник
Джерела
1.Hydrotherapy. Health & Wellness [Електроний ресурс]. https://www.unh.edu/health/well/practices/hydrotherapy. Published November 13, 2012.
2. The Use of Aquatics in Orthopedics and Sports Medicine Rehabilitation and Physical Conditioning. 1 edition. Thorofare, NJ, USA: Slack Incorporated; 2013.
3. deVierville J. A history of aquatic rehabilitation. In: Cole A, Becker B, eds. Comprehensive Aquatic Rehabilitation. 2nd ed. Philadelphia: Butterworth-Heinemann; 2004:1–18.
4.Smith E. Hydrotherapy in arthritis: underwater therapy applied to chronic atrophic arthritis. Paper presented at: 14th Annual Session of the American Congress of Physical Therapy; September 11, 1935; Kansas City, Mo.
5. Frontera WR. DeLisa’s Physical Medicine and Rehabilitation: Principles and Practice. 5th ed. Philadelphia, PA: Lippincott Williams & Wilkins; 2010.
6. Baruch S. The Principles and Practice of Hydrotherapy. A Guide to
the Application of Water in Disease for Students and Practitioners
of Medicine. London: Balliere, Tindall & Cox; 1900.
