Розглядаючи питання вибору оптимальної тактики лікування постраждалих з вогнепальними переломами кісток (ВПК), слід зазначити, що, на думку багатьох дослідників, першочерговою умовою успішного лікування таких хворих є не стільки спосіб фіксації уламків, скільки правильне лікування пошкоджень м’яких тканин  (Чіп, Калашніков, 2019). Завданнями лікування вогнепальних поранень кінцівок було збереження життя пораненого, збереження кінцівки, як органа і відновлення її функції. Для виконання цих завдань лікувальна тактика може включати наступний алгоритм втручань (І.Р. Трутяк, В.І. Медзин, Ю.І. Трутяк, Т.В. Хома, 2015):

  • інтенсивну інфузійно-трансфузійну терапію;
  • повноцінне знеболення;
  • первинну хірургічну обробку вогнепальної рани, з видаленням нежиттєздатних тканин;
  • збереження всіх кісткових уламків, які з’єднані із тканинами і великих відламків, які навіть не з’єднані з тканинами;
  • відновлення пошкоджених магістральних судин і ретельний гемостаз;
  • промивання рани антисептиками без накладання швів на рану;
  • вакумна терапія за методикою NPWT (negative pressure wound therapy);
  • декомпресію фасціальних футлярів (фасціотомію) для профілактики компартмент-синдрому;
  • первинний стабільно-функціональний остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації;
  • антибіотикопрофілактику;
  • відсутність запального процесу та інфікування і відновлення гомеостазу пораненого слугує підставою до закриття рани;
  • закриття рани переважно місцевою пластикою в комбінації з вільною аутодермопластикою;
  • демонтаж зовнішнього фіксатора та проведення внутрішнього остеосинтезу інтрамедулярним чи екстрамедулярним способом або поєднаним.

Принципи фізичної терапії в гострому періоді лікування постраждалих з вогнепальними переломами кісток:

  • Керування рекомендаціями ортопеда-травматолога, які базуються на видимих обсягах ушкодження, проведених маніпуляціях або операціях;
  • Знання протипоказів та застережень щодо мобілізації та фізичного навантаження пацієнтів;
  • Запобігання ускладненням збоку серцево-судинної та дихальної систем, атрофій, контрактур, відлежин;
  • Мобілізування всіх можливих сегментів за допомогою пасивних, активних з допомогою та активних фізичних вправ;
  • Навчання самостійному переміщенню в ліжку;
  • Підбір необхідного допоміжного засобу пересування (милиці, ходунці, крісло колісне, палиця);
  • Навчання відповідної техніки пересування з допоміжним засобом;
  • Підбір адекватної побутової рухової активності;
  • Не зашкодити пацієнту (пошкоджені тканини легко піддаються подальшій травматизації).

Підготував: Тарас Панасевич

Вебінар за донат

"Типові помилки у фізичній терапії при роботі з мінно-вибуховою травмою"

20 травня
19:00-21:00 + запитання .

Реєстрація
https://forms.gle/rnjAQwt9JS4wUzEM7

This will close in 0 seconds

error: