Розглядаючи питання вибору оптимальної тактики лікування постраждалих з вогнепальними переломами кісток (ВПК), слід зазначити, що, на думку багатьох дослідників, першочерговою умовою успішного лікування таких хворих є не стільки спосіб фіксації уламків, скільки правильне лікування пошкоджень м’яких тканин (Чіп, Калашніков, 2019). Завданнями лікування вогнепальних поранень кінцівок було збереження життя пораненого, збереження кінцівки, як органа і відновлення її функції. Для виконання цих завдань лікувальна тактика може включати наступний алгоритм втручань (І.Р. Трутяк, В.І. Медзин, Ю.І. Трутяк, Т.В. Хома, 2015):
- інтенсивну інфузійно-трансфузійну терапію;
- повноцінне знеболення;
- первинну хірургічну обробку вогнепальної рани, з видаленням нежиттєздатних тканин;
- збереження всіх кісткових уламків, які з’єднані із тканинами і великих відламків, які навіть не з’єднані з тканинами;
- відновлення пошкоджених магістральних судин і ретельний гемостаз;
- промивання рани антисептиками без накладання швів на рану;
- вакумна терапія за методикою NPWT (negative pressure wound therapy);
- декомпресію фасціальних футлярів (фасціотомію) для профілактики компартмент-синдрому;
- первинний стабільно-функціональний остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації;
- антибіотикопрофілактику;
- відсутність запального процесу та інфікування і відновлення гомеостазу пораненого слугує підставою до закриття рани;
- закриття рани переважно місцевою пластикою в комбінації з вільною аутодермопластикою;
- демонтаж зовнішнього фіксатора та проведення внутрішнього остеосинтезу інтрамедулярним чи екстрамедулярним способом або поєднаним.
Принципи фізичної терапії в гострому періоді лікування постраждалих з вогнепальними переломами кісток:
- Керування рекомендаціями ортопеда-травматолога, які базуються на видимих обсягах ушкодження, проведених маніпуляціях або операціях;
- Знання протипоказів та застережень щодо мобілізації та фізичного навантаження пацієнтів;
- Запобігання ускладненням збоку серцево-судинної та дихальної систем, атрофій, контрактур, відлежин;
- Мобілізування всіх можливих сегментів за допомогою пасивних, активних з допомогою та активних фізичних вправ;
- Навчання самостійному переміщенню в ліжку;
- Підбір необхідного допоміжного засобу пересування (милиці, ходунці, крісло колісне, палиця);
- Навчання відповідної техніки пересування з допоміжним засобом;
- Підбір адекватної побутової рухової активності;
- Не зашкодити пацієнту (пошкоджені тканини легко піддаються подальшій травматизації).
Підготував: Тарас Панасевич
