На сьогодні запропоновано використовувати біопсихосоціальний підхід в терапії хронічного болю (Goldberg, 2008). Команда дослідників Міжнародного інституту хребта та болю встановила, що людей, які страждають від болю, цікавить біль, а точніше механізми болю (Louw A, Louw Q &Crous, 2009). Таким чином, сучасне лікування пацієнтів із хронічним болем повинно більше зосередити увагу на навчанні пацієнтів про нейронауку їх болю, а не на класифікацію болю внаслідок порушення біомеханіки руху або пошкоджених тканин.
Навчання пацієнта (Pain neuroscience education PNE) складається з навчальних занять пацієнтів описуючи нейробіологічні та нейрофізіологічні особливості болю (Louw et al., 2011). Навчання змінює сприйняття пацієнтом болю. Наприклад, пацієнт може бути впевненим, що ушкоджені тканини є основною причиною болю, і навчання пацієнтів дає змогу розуміти, що біль може не цілком відображати стан тканин, а може бути через екстрачутливе сприйняття. Як наслідок в пацієнтів зменшується страх і зростає здатність та готовність до руху. Навчання пацієнта використовується в комбінації з лікуванням включаючи фізичну терапію, що дає змогу зруйнувати спогади пов’язані з болісним рухом (Nijs et al., 2015).
Навчання пацієнта (PNE) – це втручання, яке передбачає опис складних процесів нервової системи та особливостей хвороби, доступною для пацієнта мовою з метою розуміння людиною свого болю, як менш загрозливого ( Louw et al., 2011; Watson et al., 2019).
Хронічні стани опорно-рухового апарату такі як остеоартроз, фіброміалгія, біль тазу, латеральний епікондиліт, неспецифічний біль поперекухарактеризуються пластичністю нервової системи, що призводять до підвищеної чутливості ЦНС (центральної сенситизації). Хронічний біль опорно-рухового апарату уражає 20% дорослого населення у всьому світі (Goldberg & McGee, 2011) і вважається нагальною проблемою для сфери охорони здоров’я (Hartvigsen et al., 2018).
Balagué et al (2012) в дослідженні повідомили, що найчастішою причиною порушення життєдіяльності в групі людей старше 45 років є біль поперекового відділу спини. Повідомляється, що 84% осіб будуть в певній мірі відчувати біль поперекового відділу спини протягом життя. Біль поперекового відділу спини вважається станом, що обмежує діяльність людини, також він впливає на психологічне та фізичне здоров’я. Jordan et al. (2010) аналізували поширеність консультацій щодо болю поперекового відділу хребта і виявили, що 417 на 10000 зареєстрованих пацієнтів зверталися щодо скарг на біль у поперековому відділі хребта.
В оновлених протоколах NICE (National institute of health and care excellence) щодо хронічного болю попереку зазначено, що пацієнтам слід надавати інформацію та поради сприяючи позитивному ставленню, та забезпечуючи реалістичні очікування пацієнтів.
Переваги і недоліки навчання пацієнтів (Louw et al., 2014; Moseley et al.,2003; Moseley et al., 2004)
| Переваги | Недоліки |
| – Навчання пацієнтів показало зменшення страху і катастрофізації, внаслідок впливу на погляди та вірування пацієнтів про біль; – Позитивний ефект на порушення життєдіяльності; – Підвищені пороги болю під час фізичних завдань; – Поліпшення результатів після виконання терапевтичних вправ; – Переосмислення поглядів пацієнта на фізичну терапію; – Збільшення пасивного та активного діапазону руху; – Немає негативних наслідків | – Науковість вказує що саме навчання пацієнтів не є надійним втручанням щодо зменшення болю та покращення життєдіяльності; – Викликає занепокоєння щодо вартості лікування; – Питання відвідування “в клініці” виникають у пацієнтів з часовими та фінансовими обмеженнями; – Спеціалісти повинні бути підготовлені правильному навчанню пацієнтів; – Довготермінові ефекти не такі значущі як короткотермінові; – Майбутні дослідження, необхідні щодо поняття індивідуальних та групових навчальних програм |
Недавній систематичний огляд та мета-аналіз Watsonet al., (2019) показав переваги навчанню пацієнтів болю (pain neuroscience education), і виявив, що PNE зменшує біль (Р<0.0005), кінезіофобію болю у короткотерміновому періоді (Р<0.0005) та катастрофізацію у середньотерміновому періоді(Р<0.0005) і сприйняття порушень життєдіяльності(Р<0.0005) порівняно з контрольною групою (проходили медичне лікування) в короткотерміновій перспективі. Протягом дослідження проведено аналіз електронних баз даних опубліковано в період з 1 січня 2002 р. по 14 червня 2018 р. Дванадцять рандомізованих контрольованих досліджень (n=755 учасників), які повідомили про біль, інвалідність та психосоціальний результат та 4 якісні дослідження (n=50 учасників), які досліджували досвід пацієнтів PNE. Тим не менш, результати огляду не змогли встановити найбільш ефективну частоту та тривалість занять навчанню болю PNE. Отримані результати мали незначну клінічну значимість зменшення болю та інвалідності у короткостроковому періоді та відсутню у довготерміновому періоді і виявили потребуподальших інструментальних досліджень оцінки структурних змін після PNE.
Картина: Крик (картина Мунка) https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Крик(картинаМунка)
Підготував: Тарас Панасевич
Джерела
1. Balagué F, Mannion AF, Pellisé F, Cedraschi C. Non-specific low back pain. The Lancet. 2012;4(379): 482-91.
2. Goldberg DS, McGee SJ: Pain as a global publichealth priority. BMC Public Health 11:770, 20113.
3. Goldberg JS. Revisiting the Cartesian model ofpain. Medical Hypotheses. 2008;70 (5):1029–1033.
4. Hartvigsen J, Hancock MJ, Kongsted A, Louw Q, Ferreira ML, Genevay S, Hoy D, Karppinen J, Pransky G, Sieper J,Smeets RJ: What low back painis and why we need to pay. Lancet 1-12
5. Jordan KP, Kadam UT, Hayward R, Porcheret M, Young C, Croft P. Annual consultation prevalenceof regional musculoskeletal problems in primarycare: an observational study. BMC Musculoskeletal disorders. 2010;11 (144). Doi10.1186/1471-2474-11-144
6. Louw A, Diener I, Butler DS, Puentedura EJ. Theeffect of neuroscience education on pain, disability, anxiety, and stress in chronicmusculoskeletal pain. Archives of physicalmedicine and rehabilitation. 2011; 92(12):2041-2056.
7. Louw A, Diener I, Landers MR, Puentedura EJ. Preoperative pain neuroscience education forlumbar radiculopathy: a multicenter randomizedcontrolled trial with 1-year follow-up. Spine. 2014; 39(18):1449-1457.
8. Louw A, Louw Q, Crous LC. Preoperativeeducation for lumbar surgery for radiculopathy. South African Journal of Physiotherapy. 2009; 65(2):3-8.
9. Moseley GL. Evidence for a direct relationshipbetween cognitive and physical change during aneducation intervention in people with chronic lowback pain. European Journal of Pain. 2004; 8(1):39-45.
10. Moseley GL. Joining forces–combining cognition-targeted motor control training with group orindividual pain physiology education: a successfultreatment for chronic low back pain. Journal ofManual & Manipulative Therapy. 2003; 11(2):88-94. .
11. National Institute for Health and ClinicalExcellence. Back pain – low (withoutradiculopathy). Clinical Knowledge Summary. London: NICE.2015
12. Nijs J, Girbés EL, Lundberg M, Malfliet A, Sterling M. Exercise therapy for chronicmusculoskeletal pain: Innovation by altering painmemories. Manual therapy. 2015; 20 (1): 216-220.
13. Watson, J. A., Ryan, C. G., Cooper, L., Ellington, D., Whittle, R., Lavender, M., Dixon, J., Atkinson, G., Cooper, K., & Martin, D. J. (2019). PainNeuroscience Education for Adults With ChronicMusculoskeletal Pain: A Mixed-Methods SystematicReview and Meta-Analysis. The Journal of Pain, 20(10), 1140.e1-1140.e22. https://doi.org/10.1016/j.jpain.2019.02.011
