Кінезіологія – це вчення про принципи механіки та анатомії руху людини. (Merriam-Webster Online Dictionary). Кінезіологія в значній мірі запозичає та інтегрує знання з таких дисциплін, як анатомія, біомеханіка та фізіологія.

Анатомія – це наука про форму та структуру людського тіла та його частини (форми суглобів, орієнтація волокон в різних м’язах, будова нейрона і тд.)

Біомеханіка – це дисципліна, яка використовує принципи фізики для кількісного вивчення дії сили на людське тіло та взаємодії всередині організму.(Кінематика – це галузь механіки, яка описує рух тіла в просторі та часі. Артрокінематика – вчення про рух суглобових поверхонь. Кінетика є галуззю вивчення механіки, що описує ефект сил на тіло. Механічні властивості тканини, кінематичні ланцюги, типи важелів і тд.)

Фізіологія – наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їх систем, і в цілому всього організму. ( типи м’язового скорочення, види м’язів згідно ролі в продукуванні руху, співвідношення синтезу та розпаду колагену після навантаження, типи інгібування, і тд).

Кінезіологія допомагає фізичному терапевту в розумінні зв’язку між структурою, функцією та впливу зовнішніх сил  щодо продукування руху людиною. Напрямок клінічної кінезіології розширює горизонти клініциста щодо рухової дисфункції пацієнта. Проте жодним чином кінезіологія не слугує методом оцінки чи методикою, технікою терапевтичного лікування фізичного терапевта.

Розуміння кінезіології сприяє фізичному терапевту в проведенні оцінки рухової сфери особи, визначенні обсягів рухової дисфунції пацієнта, постановки точного реабілітаційного діагнозу та формування ефективної програми фізіотерапевтичних втручань. Володіння знаннями з дисципліни “Кінезіологія” та застосування їх як в теоретичній так і практичній діяльності фізичного терапевта є ознакою високого рівня кваліфікації спеціаліста.

Чому важлива кінезіологія та на які питання здатна дати відповіді  в клінічній практиці фізичного терапевта.

Розглянемо приклад клінічного застосування кінезіології на клінічному випадку (стан після пластики ПХЗ колінного суглобу)

  • Який фізіологічний рух можливий в колінному суглобі, відносно якої осі та в якій площині відбувається рух?
  • Як змінюється артрокінематика колінного суглоба при розриві ПХЗ?
  • Як механічні властивості тканин та рефлекторні механізми впливають на втрату амплітуди руху внаслідок післяоперативного іммобілізаційного періоду сприводу реконструкції ПХЗ колінного суглобу?
  • Який механізм м’язової атрофії та тип інгібування м’язової активності присутній після оперативного втручання?
  • Яке оптимальне вихідне положення для розтягу м’язів групи хамстрінг залежно від початку та місця кріплення м’язів?
  • Як застосовувати артрокінематичні вчення при виборі мобілізаційних технік для відновлення амплітуди руху колінного суглобу?
  • Який тип скорочення чотириголового м’язу при присіданні чи розгинанні коліна?
  • Чому ексцентричний тип скорочення розгиначів коліна є більш ефективним в розвитку силових показників?
  • Чому м’язово-скелетний важіль другого класу дає біомеханічну перевагу в роботі литкового м’язу під час плантарного згинання (підняття на пальці) ?
  • Як змінюється відсоток зсувних сил на ПХЗ залежно від типу кінематичного ланцюга  під час фізичних вправ?
  • Який ступінь стресу на ПХЗ при різних типах фізичного навантаження ( ізометричне напруження чотириголового м’язу, активне розгинання коліна, присідання, стаціонарний велосипед)?
  • Який обсяг, інтенсивність та періодичність фізичного навантаження доцільно давати на ПХЗ на пізніх етапах відновлення залежно від процесу перебігу синтезу та розпаду колагену у зв’язці?

Підготовив: Тарас Панасевич

Вебінар

«Фізична терапія після ушкодження менісків колінного суглобу»
21-22 лютого 2024 року

Детальніше
https://forms.gle/mGGWZ7ZK2gTWez3k8

This will close in 0 seconds

error: