Силове тренування — це тип фізичних вправ, заснованих на застосуванні протидії для стимуляції м’язового скорочення, що збільшує силу, анаеробну витривалість і розмір скелетних м’язів. Воно також відоме як тренування із опором та показане для гіпертрофії м’язів, покращення спортивних показників, а також протягом останніх десятиліть цей тип тренувань використовується як засіб для зміцнення здоров’я та профілактики захворювань. Окрім цього силове тренування застосовують в програмах фізичної терапії. Одним з наслідків перенесених травм чи захворювань є втрата силових показників відповідних функціональних груп м’язів. Завдання фізичної терапії полягає у відновленні сили м’язів задля повернення звичної повсякденної активності пацієнта.
У таблиці нижче запропоновано ряд авторських програм силового тренування. Відсутність належної кількості якісних наукових досліджень, які порівнюють між собою дві програми тренування створює труднощі вибору. У дослідженні Fish et al. порівнювали програми DeLorme та Oxford, і не виявили значних відмінностей в збільшенні сили. Da Silva et al. (2010) провели дослідження, де порівнювали згадані дві програми вище. Результати дослідження вказують на відсутність значущих відмінностей в прирості силових показників. Науковці зазначають про збільшення м’язової сили та низького рівня отримання травми при реалізації обох програм.
Підбір програми силового тренування фізичним терапевтом залежить від принципу адекватності фізичного навантаження, яке в свою чергу залежить від грамотного його дозування. Дозування фізичного навантаження регламентується співвідношенням обсягу (к-сть підходів, к-сть вправ, тривалістю виконання) та інтенсивності (величина обтяження, амплітуда виконання, темп і т.д.) фізичного навантаження. Дозування фізичного навантаження повинно відбуватися згідно принципу індивідуалізації, який включає врахування протипоказів та застереження щодо відповідних перенесених травм чи захворювань, об’єму і типу ушкоджених структур опорно-рухового апарату, вікових особливостей, стадії загоєння та інше. Отже, рекомендуємо використовувати готові авторські програми як орієнтири при розробці індивідуальної програми в кожному конкретному клінічному випадку.
Підготував: Тарас Панасевич
