Використання шаблонів вправ та протоколів реабілітації в Україні є поширеною практикою.

Головні тези даного висвітлення думок:

  1. Фізична терапія не повинна слідувати cookbook (шаблонам).
  2. Ми повинні використовувати в більшій мірі свій мозок для аналізу, а не листок паперу
  3. Не існує однозначних речей в фізичній терапії, але дослідження з доказових джерел підкажуть напрямок
  4. Ми повинні індивідуалізувати свій підхід до лікування пацієнта/ клієнта відповідно до стану, функціонального стану та головне запиту. 

І мова не йде про відмову від шаблонів вправ та протоколів.

Як фізичні терапевти, ми витратили багато часу та енергії вивчаючи анатомію фізіологію, кінезіологію та патологію. Ми витратили незліченну кількість годин (і фінансів…), щоб стати фізичними терапевтами і оволодіти нашим ремеслом. Ми витратили роки на вдосконалення своїх навичок на основі нашого досвіду та результатів пацієнтів. А також, думаю погодитесь, що мотивація та особистісні фактори пацієнта грають величезну роль в фізичній терапії, тому пацієнт є невід’ємною складовою реабілітаційної команди. Згідно концепції МКФ фізична терапія враховує не тільки патологію пацієнта але його особистісні фактори (позитивні та негативні), бажання, запит пацієнтів та середовище в якому проживає пацієнт (напр. родичі).

Підсумовуючи вище сказане: ми повинні використовувати власний мозок задля формування програм для кожного пацієнта.

  І , звісно, протоколи фізичної терапії допомагають нам в цьому, АЛЕ якщо використовувати їх правильно, комплексно.

Протоколи фізичної терапії це НЕ Cookbook (книга з рецептами).

Поширеною помилкою щодо протоколів є думка,  що це чіткі конкретні правила без можливості зробити “крок вліво, крок вправо”.

Звісно, протоколи фізичної терапії після оперативних втручань вимагають певних стандартизованих підходів. Передусім це обумовлено командним підходом ведення пацієнта збоку хірурга та фізичного терапевта. Ми повинні враховувати рекомендації хірурга з метою дотримання безпечного прогресування навантаження, відповідно ефективного відновлення функціонування пацієнта. Для молодих фахівців пріоритетним являються визначення меж безпечного навантаження та уникнення можливих ускладнень.

Ціллю протоколів реабілітації є чітко визначити цілі , застереження, та означити певні критерії  в часі щодо можливої прогресії навантаження на тканину, що відновлюється. Але залишається величезний простір між тим що МОЖНА та НЕ МОЖНА робити.

Mike Rainold, фізичний терапевт, пропонує сприймати шаблони як можливість видозмінити рецепт та зробити сендвіч за власним рецептом. Ми ставимо булки хліба з двох боків, але решта інгридієнтів повинні залежити від Вас, а в фізичній терапії від запиту пацієнта, його поточного стану, та Вашого досвіду.

Основою вашої програми є протокол, який потрібно коригувати залежно від:

  1. Цілей кожного пацієнта
  2. Поточного стану пацієнта
  3. Особливостей ушкодження чи хірургічного втручання
  4. Особливостей факторів середовища в яких проживає пацієнт

Ми не повинні беззаперечно дотримуватися протоколу реабілітації, відтворюючи протокольну фізичну терапію. Однак ми повинні враховувати часові рамки в  протоколах, які пов’язані з стадією загоєння тканин. Використовуйте вказівки з протоколів, як гаранти, що ви рухаєтеся ані занадто повільно, ані занадто швидко. Протокол не перераховує кожне лікування і всі фізичні вправи, які повинні бути включені. Справжній клініцист-експерт усвідомлює це і поєднує рекомендації протоколу реабілітації зі своїм досвідом та перевагами лікування.

Автор: Тарас Панасевич

Двох денний вебінар

"Алгоритм обстеження при порушенні діяльності ОРА"

10-11 квітня
19:00-21:00 + час для запитань.

Детальніше
https://forms.gle/BLBNBD3ef7bu4r5w8

This will close in 0 seconds

error: