Чи можлива спонтанна регресія грижі? Чи можливе повне відновлення міжхребцевого диску?

Грижі поперекового відділу хребта є найчастішою причиною корінцевого болю нижніх кінцівок. Грижа поперекового відділу хребта типово проявляється болем поперекового відділу хребта та іррадіюючим болем в нозі (н-д Autio RA, Karppinen J, Niinimaki J, et al.,2006).

Приблизно 60-90% гриж поперекового відділу успішно лікуються тільки консервативними методами (Chiu, et al., 2015). Активне консервативне лікування забезпечує задовільний результат  навіть для пацієнтів з екструзією диска або з значним неврологічним дефіцитом (Jensen et al., 2006). Варто зазначити, що розмір грижі та класифікація розриву фіброзного кільця визначається по даних МРТ та КТ (Reddy, Sathyanarayana & Nanda, 2003).      

Спонтанна регресія грижі поперекового відділу хребта є феноменом, що зустрічається в багатьох дослідженнях (н-д Autio , Karppinen et al.,2006; Benoist , 2002; Fager, 1994; Gelabert-Gonzalez, et al., 2007).  Даний феномен можна спостерігати вже через 3 місяці (Nozawa et al.,2009). Однак, механізм регресії грижі досі повністю не відомий. Дослідження Keskil et al.(2004) відзначаюють факт, що ушкодження міжхребцевого диску можуть зменшуватися і можуть навіть повністю зникати, згідно даних МРТ та КТ.

В 1984 Guinto et al.  вперше повідомили про клінічний випадок регресії грижі поперекового відділу хребта після консервативного лікування. Рік по тому Teplick та Haskin (1985) повідомили про 11 випадків спонтанної регресії грижі.

Результати попередніх досліджень повідомляють, що грижі міжхребцевих дисків зменшилися у 35 до 100%  в пацієнтів в період з 3 до 40 міс. Результати різняться через те, що використовувалася різна класифікація гриж міжхребцевих дисків.

Chiu, et al. (2015) здійснили огляд 31 статті, присвячених регресії різних стадій гриж поперекового відділу хребта. Серед клінічних випадків були наявні 60 пацієнтів з випинанням міжхребцевого диску, 93 пацієнтів з протрузіями, 154 екструзій, 54 секвестрованих гриж.

Достовірні результати дослідження (P<0.001) показали, що рівень гриж через певний час зменшився у 96% (52/54) пацієнтів з секвестрованими грижами, 70% (108/154) з екструзіями дисків, 41% (38/93) для протрузії міжхребцевого диску і 13% (8/60) для пацієнтів з випинанням дисків (Табл 1.).

Тобто достовірні докази вказують про кореляцію між  морфологічною класифікацією гриж та рівнем регресії.

Автори також проаналізували дві групи пацієнтів: (1)з екструзією та секвестрацією міжхребцевих дисків (2) випинанням чи протрузією дисків

В першій групі рівень регресії склав 77% (160/208), значно більший ніж в другій групі 30% (46/153). Шанс регресії групи з екструзією та секвестрацією міжхребцевого диска була в 7.8 разів більшим ніж в групі з випинання або протрузією диску.  

В огляді Chiu, et al., 2015 було досліджено рівень повного відновлення міжхребцевого диску серед різних стадій гриж міжхребцевих дисків. Ймовірність повного одужання міжхребцевому диску була найвищою в пацієнтів з секвестрацією міжхребцевого диску 43% (18/42) , тоді як 15% (16/107) при екструзії міжхребцевого диску, 0% повного відновлення при протрузії диску і 11% при випинанні диску. Дані результати свідчать, що шанс повного вилікування (зникнення) секвестрованої грижі був в 4.3 рази більшим ніж при екструзії міжхребцевого диска (P<0.001).   

Табл.1

Регресія стадій гриж міжхребцевого диску поперекового відділу хребта

Класифікація	Регресія (к-сть)	Без змін+погіршення	% регресії	Джерела
Випинання	8	52	13,3%	Jensen et al., (2006)
Протрузії	38	55	40,9%	Н-д Erly et al. (2006)
Екструзії	108	46	70,1%	Н-д Jensen et al., (2006)
Секвестрації	52	2	96,3%	Н-д Jensen et al., (2006)

Отже:

1. Грижі поперекового відділу хребта можуть зменшуватися та спонтанно зникати без хірургічного втручання;
2. Пацієнти з екструзією та секвестрацією міжхребцевого диску більш схильні до регресу грижі ніж пацієнти з протрузіями та випинаннями диску (77% та 30% відповідно);
3. В пацієнтів з секвестрацією дисків були наявні значно більший рівень повної регресії грижі, ніж у пацієнтів з екструзією дисків (43% та 15% відповідно).

Підготував: Тарас Панасевич

Джерела

• Autio RA, Karppinen J, Niinimaki J, et al.(2006) Determinants of spontaneous resorption of intervertebral disc herniations. Spine;31:1247–52. 
• Benoist M.,(2002) The natural history of lumbar disc herniation and radiculopathy. Joint, Bone, Spine: Revue du Rhumatisme;69:155–60.
•  Fager CA.,(1994) Observations on spontaneous recovery from intervertebral disc herniation. Surg Neurol;42:282–6.
•  Gelabert-Gonzalez M, Serramito-Garcia R, Aran-Echabe E, et al.(2007) Spontaneous resolution of a lumbar disc herniation. Neurocirugia (Astur);18:138–40.
• Nozawa S, Nozawa A, Kojima H, et al.(2009) Spontaneous disappearance of lumbar disk herniation within 3 months. Orthopedics;32:852.
• Reddy PK, Sathyanarayana S, Nanda A.(2003) MRI-documented spontaneous regression of cervical disc herniation: a case report and review of the literature. J La State Med Soc;155:97–8.

• Chiu, C.-C., Chuang, T.-Y., Chang, K.-H., Wu, C.-H., Lin, P.-W., & Hsu, W.-Y. (2015). The probability of spontaneous regression of lumbar herniated disc: A systematic review. Clinical Rehabilitation, 29(2), 184–195. https://doi.org/10.1177/0269215514540919
• Jensen TS, Albert HB, Soerensen JS, et al. (2006). Natural course of disc morphology in patients with sciatica: an MRI study using a standardized qualitative classification system. Spine (Phila Pa 1976); 31: 1605–12; discussion
• Keskil S, Ayberk G, Evliyaoglu C, et al.(2004) Spontaneous resolution of “protruded” lumbar discs. Minim Invasive Neurosurg; 47: 226–229.
• Teplick JG and Haskin ME. Spontaneous regression of herniated nucleus pulposus. AJR Am J Roentgenol 1985; 145: 371–375.
• Guinto FC Jr, Hashim H and Stumer M. (1984) CT demonstration of disk regression after conservative therapy. AJNR Am J Neuroradiol; 5: 632–633.
• Erly WK, Munoz D and Beaton R.,(2006) Can MRI signal characteristics of lumbar disk herniations predict disk regression? J Comput Assist Tomogr; 30: 486–489.