Найкращим способом лікування артрофіброзу колінного суглобі є його
превентивність, командний робота передусім хірурга та фізичного терапевта.
Лікування артрофіброзу зазвичай розпочинається з фізіотерапевтичних
втручань (фізичні вправи, мануальні техніки, поетапне лонгетування,
безперервні пасивні рухи на тренажері). Пріоритетним завданням є відновлення
повного розгинання.
Чому повне розгинання є таким важливим?
Як відомо, аналіз нормальної ходи складається з 8 фаз ходи. Для профілактики
виникнення артрофіброзу потрібно добиватися відновлення описаних в
професійній літературі фаз нормальної ходи (стереотипу ходьби) (а саме 0
градусів розгинання в одноопорній фазі, фазі поч.контакту). Важливо навчати
пацієнтів під час ходьби ставити ногу в початковому контакті (в фазі initial
contact) на п’ятку, адже це буде стимулювати активацію розгинача гомілки та
сприяти відновленню розгинання та правильного стереотипу ходьби.
Функціональний стан суглобу (набряк, амплітуда, сила м’язів, нервово-
м’язовий контроль) важливіший фактор за терміни від травми до хірургії
(Klootwyk 1993, Mohtadi 1991, Shelbourne and Patel 1995). Важливою є (якщо
можливо) передопераційна реабілітація, адже досягнення оптимального
передопераційного функціонального стану суглоба робить післяопераційне
відновлення з меншим ризиком ускладнень. Втручання повинно бути
зосередженим на виявленні факторів які можуть призвести до артрофіброзу
(описані в частині 1).
Для профілактики виникнення артрофіброзу важливим є якнайшвидше
досягнення повного розгинання в коліні після операції.
Як зазначалося в першій частині статті фактором розвитку артрофіброзу є
низьке розташування надколінка, тому розтяг власної зв’язки надколінка
сприяє уникненню низького розташування надколінка.
У пацієнтів з інгібованим чотириголовим м’язом (що часто спостерігається в
після операційному періоді), потрібно якнайшвидше активувати цей м’яз,
досягнути повного пасивного розгинання та згинання більше 60◦ для
запобігання контрактури власної зв’язки надколінка і нижнього розташування
надколінка.
Варто зазначити, що поєднання одночасно втручань на відновлення розгинання
та згинання коліна обмежує збільшення амплітуди руху в напрямку розгинання.
Прикладом вправи на розгинання колінного суглоба є пасивне розгинання
коліна за допомогою рушника на стопі. Пацієнт знаходиться в положенні
сидячи, нога випрямлена, стегно притиснуте до кушетки і пробує рушником
підняти п’ятку.
Інший спосіб пасивного розтягу передбачає розташування
пацієнта лежачи на спині, під п’яткою валик і під дією сили тяжіння та
додаткових сил спрямованих на коліно в напрямку розгинання.
Активну вправу на розгинання можуть виконувати стоячи закріпивши еластичну резинку вище коліна та намагатися напружуючи чотириголовий м’яз розгинати коліно
розтягуючи еластичний опір резинки.
При досягненні повного розгинання рекомендовано розпочинати виконання
вправ на збільшення згинання, але таким чином щоб розгинання не втрачалося.
Відсутність збільшення амплітуди руху передбачає розгляд опції оперативного
втручання. Shelbourne et al. запропонували тактику хірургічного лікування залежно від типу артрофіброзу (див. частину 1 статті).
При артрофіброзі 1 типу
висікають гіпертрофовану рубцеву тканину навколо основи трансплантанта
розташованого в міжвиростковій ямці.
Пацієнти з артрофіброзом 2 типу
зазвичай потребують резекцію зовнішньої синовіальної рубцевої тканини
спереду від проксимального відділу великогомілкової кістки.
У пацієнтів з артрофіброзом 3 типу схожа ситуація як при 2 типі. Додатково може спостерігатися рубцювання в ділянці жирової тканини між власною зв’язкою та великогомілковою кісткою. Окрім рубцевої тканин висікають фіброзовану
капсулу до місця кріплення медіальної та латеральної головок чотириголового
м’язу.
У пацієнтів з 4 типом артрофіброзу схожа ситуація як і при 3 типі, проте
вони потребують висікання більшої площі рубцевої тканини. При артрофіброзі
2,3,4 типу потребується пластика міжвиросткової виїмки.
Післяопераційна реабілітація передбачає використання холоду та компресійних
засобів з метою контролю набряку та болю. Обмежується вертикалізація лише
походом у ванну протягом перших 5 днів. Рекомендується постійно
використовувати тренажери, які забезпечують пасивне згинання на 30◦. Вправи
на розгинання, які були запропоновані у передопераційний період виконуються
4 рази на день. Після досягнення повного активного розгинання доцільно
розпочинати вправи на згинання двічі на день. Після відновлення повної
амплітуди та за відсутності її втрати розпочинається виконання вправ на
зміцнення м’язів.
Отже артрофіброз колінного суглобі це ускладнення яке можна і треба
профілактувати шляхом аналізу та впливу на чинники, що стимулюють його
виникнення з урахуванням біологічних термінів загоєння у випадку операції.
Підготував: Тарас Панасевич
