Згідно статистики менше 50% спортсменів здатні відновити рівень виконання що був до травми передньої хрестоподібної зв’язки.
А спортсмени, хто повернувся в спорт повторне пошкодження ПХЗ залишається фактором ризику. Частота повторних травм у перші два роки після реконструкції ПХЗ є в 6 разів більшою, ніж у тих, хто не отримав травми ПХЗ.
Наявні протоколи реабілітації ПХЗ надають чіткі терміни та критерії прогресування на початкових етапах реабілітації, однак, призначення вправ і детальна прогресія на кінцевих етапах реабілітації до повернення до спорту залишаються контраверсійними. Цей факт хвилює, беручи до уваги недавні свідчення того, що кожен четвертий пацієнт, який проходить реконструкцію ПХЗ, вдруге пошкоджує ПХЗ протягом 10 років після первинної реконструкції.
Хочу почати з очевидного факту: повернення в спорт після реконструкції пхз є бажаним для більшості спортсменів. Фізичний терапевт спільно з хірургом повинні дати це довгоочікуване зелене світло враховуючи індивідуальні можливості спортсмена. І тут ми стикаємося з дискусійною темою визначення критеріїв готовності повернення до спорту, адже бачимо статистику повторних травм.
Саме тому у спільноті спортивної медицини важливими є критерії, необхідні для визначення БЕЗПЕЧНОГО остаточного повернення до спорту та прогресування спортсмена через термінальні фази реабілітації.
В статті “Думки фізичного терапевта” вказували що однозначностей нема і тому розглянемо доказову базу повернення в спорт після реконструкції ПХЗ (https://rehabprime.com/thinks-pt/)
Рішення щодо повернення в спорт після травми нижньої кінцівки повинно грунтуватися на фізичній здатності спортсмена виконувати бажане завдання і чи ця діяльність безпечна для виконання в дані терміни.
Докази дефіциту м’язової сили та балансу зберігаються місяці після операції на оперованому коліні Barber-Westin (2011), а також зберігається несиметрична кінематика коліна до року після операції Deneweth (2010).
Деякі автори покладаються на об’єктивні показники сили для повернення в спорт, тоді як інші покладаються на тестування функціонального виконання (напр. стрибкові тести). На жаль ізольовано жоден тест не показує достатню клінічну значущість. Потрібно врахувати і те що кожен тест має різну специфічність та сенситивність тому опиратися на один тест є не об’єктивно (https://rehabprime.com/how-to-pick-up-functionally/).
У систематичному огляді результатів після реконструкції ACL, Kvist (2004) відзначив фактори, які впливають на безпечне повернення до діяльності: реабілітаційні, хірургічні та інші.
Реабілітаційні: сила, виконання, функціональна стабільність, та клінічні виміри для визначення недостатності амплітуди та наявності набряку.
Хірургічні: статична стабільність коліна, супутні ушкодження
Сучасні дані, розроблені для кількісної оцінки реабілітаційних факторів вказують на те, що тимчасові настанови та заходи, такі як ізокінетична сила і функціональне виконання стрибка зазвичай використовується для визначення готовності повернутися до спорту. Окреме використання цих заходів мають обмеження.
В систематичному огляді Barber-Westin and colleagues (2011) досліджували критерії повернення до спорту в багатьох дослідженнях і дійшли висновку, що для того, щоб дати дозвіл на повернення в спорт, спортсмен повинен мати:
- Дефіцит сили квадріцепса та групи хамстрінг менше 10% на ізокінетичному тестуванні 180°/s and 300°/s;
- Дефіцит менше 15% симетрії нижньої кінцівки під час виконання стрибкових тестів на одній нозі (стрибковий тест, потрійний стрибковий, перехресний стрибковий, та стрибковий тест на час (single hop, triple hop, crossover hop, and timed hop));
- Зміщення гомілки вперед під час Лахман тесту менше 3мм;
- Відсутність набряку;
- Повна амплітуда руху;
- Мобільність наколінка;
- Відсутність або незначний крепітус наколінка;
- Відсутність болю та набряку під час активностей;
Одним з засобів дослідження функції коліна є опитувальник The International Knee Documentation Committee Logerstedt (2012).
Стрибкові тести на одній нозі оцінюють різні показники, такі як виконання, сила, нервово-м’язовий контроль, впевненість у кінцівках і здатність толерувати навантаження, пов’язані зі специфічними видами спорту спортсмена. Ціллю цих тестів є також виявлення недоліків виконання, що дозволить клініцисту вирішувати їх у плані реабілітації.
https://www.biodex.com/physical-medicine/products/dynamometers/sports-medicine-solutions-acl
Симетрія сили кінцівок і збалансоване співвідношення хамстрінгів та чотириголового м’яза є основними компонентами критеріїв повернення до гри, які, як показано, зменшують кількість повторних травм ПХЗ у спортсменів.
Враховуємо:
– Час;
-Тестування ізокінетичної сили: симетрія та співвідношення хамстрінгів /квадріцепса;
-Функціональний тест на симетрію;
-Тестування спритності;
-Психологічна готовність;
Тобто рішення про повернення в спорт повинно бути комплексним в врахуванням як фізіологічних характеристик, біологічних термінів, фізичних якостей, виконання спортивних діяльностей, та психологічної готовності пацієнта.
Підготував: Тарас Панасевич
Використані джерела:
- https://www.physio-pedia.com/ACL_Rehabilitation:_Re-injury_and_Return_to_Sport_Tests
- Logerstedt D, Grindem H, Lynch A, Eitzen I, Engebretsen L, Risberg MA, Axe MJ, Snyder-Mackler L. Single-legged hop tests as predictors of self-reported knee function after anterior cruciate ligament reconstruction: the Delaware-Oslo ACL cohort study. The American journal of sports medicine 2012;40(10):2348-56
- Barber-Westin SD, Noyes FR. Factors used to determine return to unrestricted sports activities after anterior cruciate ligament reconstruction. Arthroscopy: The Journal of Arthroscopic & Related Surgery 2011;27(12):1697-705.
- Deneweth JM, Bey MJ, McLean SG, Lock TR, Kolowich PA, Tashman S. Tibiofemoral joint kinematics of the anterior cruciate ligament-reconstructed knee during a single-legged hop landing. The American journal of sports medicine 2010;38(9):1820-8.
