Ліктьовий суглоб (articulаtio cubiti) утворений відповідними частинами трьох кісток: виростком плечової кістки, проксимальними виростками ліктьової і променевої кісток. За будовою цей суглоб складний, він складається з трьох окремих суглобів: плечо-ліктьового, плечо-променевого і проксимального променево-ліктьового, що мають спільну суглобову капсулу. Блокоподібний одноосьовий плечо-ліктьовий суглоб (articulаtio humeroulnarіs) утворений блоком виростка плечової кістки і блоковою вирізкою ліктьової кістки, в якому відбувається згинання та розгинання. Кулястий плечо-променевий суглоб (articulаtio humeroradiаlis) утворений головкою виростка плечової кістки і суглобовою ямкою головки променевої кістки, в якому відбувається незначний рух як при згинанні- розгинанні, так і супінації-пронації. Циліндричний за формою одноосьовий проксимальний променево-ліктьовий суглоб (articulаtio radioulnаris proximаlis) утворений суглобовим обводом променевої кістки і вирізкою променевої кістки на ліктьовій кістці. Забеспечує лише супінацію та пронацію передпліччя разом з дистальним променево-ліктьовим з’єднанням. Згідно даних Американської академії хірургів-ортопедів Фізіологічна амплітуда руху згинання-розгинання становить 0-146 градусів, супінації-пронації відповідно 84 та 71 градус. Для фізичних терапевтів важливим є функціональна амплітуда руху, Morrey et al. (1981) зазначили для згипання складає 30-130, супінація-пронація по 50 градусів.
Kay (1998) запропонував класифікацію причин виникнення контрактур в ліктьовому суглобі:
Тип I включає контрактури м’яких тканин;
Тип II включає контрактури м’яких тканин з осифікацією;
Тип III включає суглобові переломи без зміщення з контрактурою м’яких тканин;
Тип IV включає внутрішньосуглобові переломи зі зміщенням та контрактурою м’яких тканин.
Тип V включає блокування руху кістковими уламками внаслідок травми.
Morrey (1990) класифікував причини обмеженні руху в лікті на внутрішні, зовнішні та змішані.
Внутрішні
-деформація суглобових поверхонь
-внутрішньосуглобові спайки
-імпіджмент остеофітами
Вінцевий відросток
Ліктьовий відросток
-імпіджмент фіброзною тканиною
Вінцева ямка
Ліктьова ямка
Вільні тіла
Зовнішні
Шкіра, підшкірна клітковина
Капсула (задня/передня)
Контрактура колатеральної зв’язки
Міогенна контрактура (задня/передня)
Гетеретопічна осифікація
Гетеротопічна осифікація є однією з важливих причин виникнення обмеження амплітуди руху в ліктьовому суглобі. Причиною виникнення може бути пряма травма, ушкодження нервів, хірургічні втручання та надмірні пасивні маніпуляції.
Hastings and Graham (1994) запропонували класифікацію гетеротопічної осифікації для верхньої кінцівки:
Клас I без функціональних обмежень
Клас II субтотальні обмеження
Клас IIA обмеження згинання/розгинання
Клас IIB обмеження пронації/супінації
Клас IIC обмеження в обох площинах
Клас III анкілоз
Обстеження пацієнтів з контрактурою ліктьового суглобу включає збір анмнезу, під час якого слід з’ясувати початок, тривалість, характер і інтенсивність прогресуваання симптомів. Визначити історію травматичної події, попередніх операцій, наявності супутніх захворювань, наприклад, такі як гемофілія може викликати гемартрози або спастичну нейропатію. Також, важливо з’ясувати функціональні потреби пацієнта щодо активностей. Фізикальне обстеження в Søjbjerg (1996) включає огляд суглобу та прилеглих м’яких тканин (вияв опіків, шрамів, рубців); оцінку пасивної та активної амплітуди руху в кожному напрямку, проведення тесту кінцевого відчуття, діагностичної суглобової гри, пальпації м’яких тканин, оцінка крепітації з метою визначення обмежуючого чинника та типу контрактури. Ренгенографічна діагностика використовується на предмет оцінки обмежень руху кістковими структурами. Комп’ютерна томографія зазвичай застовується при плануванні хірургічного втручання при наявності гетеротопічної осифікації. Магніто-резонансна томографія рідко рекомендується при оцінці контрактури ліктьового суглобу (Søjbjerg (1996)).
Показом до вибору тактики хірургічного лікування є безрезультативне застосування методів консервативного лікування.
Тип і характер оперативного втручання залежить від стану структурних змін, і може включати реліз м’яких тканин, видалення вільних тіл в суглобі, видалення кісткових блоків, часткової капсулотектомії, ендопротезування суглобу. Типи фізіотерапевтичних втручань залежить від особливостей хірургічного втручання, але рекомендується дотримуватися 3 основних принципів: відновлення функціональної амплітуди руху, зміцнення м’язів та відновлення рухів для функціональної активності. Необхідно дотримуватись рекомендацій хірурга та використовувати фізіотерапевтичні втручання консервативного типу лікування.
Автор: Тарас Панасевич
Використані джерела:
Bennett JB, Mehlhoff TL. Total elbow arthroplasty: surgical technique. J HandSurg Am. 2009;34(5):933–939.
Bruno RJ, Lee ML, Strauch RJ, et al. Posttraumatic elbow stiffness: evaluationand management. J Am Acad Orthop Surg. 2002;10(2):106–116.
Cain Jr EL, Dugas JR, Wolf RS, et al. Elbow injuries in throwing athletes: a current concepts review. Am J Sports Med. 2003;31(4):621–635.
Chen FS, Rokito AS, Jobe FW. Medial elbow problems in the overhead-throwingathlete. J Am Acad Orthop Surg. 2001;9(2):99–113.
Cheung EV, Adams R, Morrey BF. Primary osteoarthritis of the elbow: currenttreatment options. J Am Acad Orthop Surg. 2008;16(2):77–87.
Evans PJ, Nandi S, Maschke S, et al. Prevention and treatment of elbow stiffness. J Hand Surg Am. 2009;34(4):769–778.
Gramstad GD, Galatz LM. Management of elbow osteoarthritis. J Bone JointSurg Am. 2006;88(2):421–430.
Kauffman JI, Chen AL, Stuchin S, et al. Surgical management of the rheumatoidelbow. J Am Acad Orthop Surg. 2003;11(2):100–108.
Kokkalis ZT, Schmidt CC, Sotereanos DG. Elbow arthritis: current concepts. JHand Surg Am. 2009;34(4):761–768.
Lindenhovius AL, Jupiter JB. The posttraumatic stiff elbow: a review of the literature. J Hand Surg Am. 2007;32(10):1605–1623.
Morrey BF. Post-traumatic contracture of the elbow. Operative treatment,including distraction arthroplasty. J Bone Joint Surg Am. 1990;72(4):601–618.
Morrey BF. 2009 Total elbow arthroplasty did not differ from open reductionand internal fixation with regard to reoperation rates. J Bone Joint Surg Am.2010;91(8).
O’Holleran JD, Altchek DW. The thrower’s elbow: arthroscopic treatment ofvalgus extension overload syndrome. HSS J. 2006;2(1):83–93.
van der Lugt JC, Rozing PM. Systematic review of primary total elbow prostheses used for the rheumatoid elbow. Clin Rheumatol. 2004;23(4):291–298.
