Постура визначається як позиція, що зберігається тілом у процесі м’язової активності, або в результаті скоординованого скорочення групи м’язів, які спеціально працюють для її підтримки.
Існує велика кількість досліджень, в яких намагалися знайти кореляцію між болем і порушенням постави (положення тіла). У більшості робіт такого зв’язку виявлено не було.
- Немає ніякого зв’язку між різницею в довжині ніг і болем у спині (Grundy, 1984).
- Не було виявлено ніяких відмінностей в поперековому лордозі або різниці в довжині ніг у 321 чоловіки з сильними, помірними або незначними болями у спині (Pope, 1985).
- Відсутність зв’язку між болем в шиї і викривленням шиї у 107 осіб старше 45 років (Grob, 2007).
- Не було виявлено суттєвої різниці в поперековому вигині, нахилі тазу, різниці в довжині ніг і довжині м’язів живота, хамстрінгів і клубово-поперекових м’язів у 600 осіб з болями в спині і без них (Nourbaksh, 2002).
- Підлітки з асиметрією постави, надмірним грудним кіфозом і / або поперековим лордозом не були більше схильні до розвитку болів в спині в дорослому віці, ніж однолітки з більш «кращою» поставою (Dieck, 1985).
- Жінки зі збільшенням поперекового лордозу під час вагітності не мали збільшений ризик розвитку болів у спині (Franklin, 1998).
- Огляд десяти досліджень не виявив суттєвої кореляції між грудним кіфозом і болем в плечі (Barrett, 2016).
- Підлітки з переднім положенням голови не відчували більшого болю в шиї (Richards, 2016).
- У групі жінок у віці 65-91 року з вираженим кіфозом не було болю в спині або порушення працездатності (Ettinger, 1994).
- Немає ніякого зв’язку між болем в шиї і «текстовою шиєю» (Damasceno, 2018).
- Ергономічні програми не знижують ризик виникнення болю в шиї у майбутньому, при цьому фізичні вправи знижують цей ризик вдвічі (Campos, 2018).
Чи означає це, що постава ніколи не має значення в механізмі виникнення болю? Ні, і більшість дослідників в цій області визнають це. Існує безліч факторів, які можуть викликати біль, і постава відноситься до їх числа. Головне розуміти, що це лише один з факторів.
- В інших дослідженнях вивчалися наслідки роботи, пов’язаної з багаторазовим використанням поз, які вважаються незручними або стресовими. Було виявлено, що сидяча робота не пов’язана з болями в попереку (Hartvigsen, 2010).
- Систематичний огляд 35 досліджень показав, що заняття, що вимагають підняття важких предметів, ймовірно, не викликають болю в попереку (Wai, 2010).
- Систематичний огляд 99 досліджень не виявив переконливих доказів причинно-наслідкового зв’язку між болем в спині і заняттями, пов’язаними з незручними позами, підйомами ваги, згинання та скручування (Kwon, 2011).
- Хоча заняття, які зазвичай вимагають важкої роботи, пов’язані з підвищеним ризиком виникнення болю в спині,- розмір ефекту невеликий (Waddell, 2001).
Вище наведені дослідження показують, що якщо і існує якась кореляція між поставою і болем, то вона досить слабка. Навіть якщо така кореляція дійсно існує, то це не доводить наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку. Може бути так, що біль викликає погану поставу або існує ще якийсь невідомий фактор, який викликає і те, і інше. Наприклад, люди, яким вводять розчин, що викликає біль у спині, починають спонтанно застосовувати різні постуральні стратегії, щоб зменшити дискомфорт (Hodges, 2003).
Не варто невірно тлумачити результати досліджень, присвячених поставі, вважаючи, що правильна біомеханіка і хороша форма не мають ніякого значення. Високоінтенсивні вправи відрізняються від простих рухів в звичайному житті, і вони можуть потребувати більшої уваги до правильного позиціонування та техніки, наприклад, під час виконання станової тяги. Також це має значення, коли ви робите стрибок (приземляєтеся) або швидко бігаєте, піднімаєте велику вагу або займаєтеся будь-якою діяльністю, пов’язаною з великою механічною напругою. У цих випадках рекомендується використовувати правильні стратегії або коучинг, щоб забезпечити оптимальну біомеханіку і положення хребта для рівномірного розподілу навантаження, зниження ризику травм і підвищення продуктивності.
Наука про біль не скасовує основних законів фізики, і тому очевидно, що рух з поганою технікою під великим навантаженням може призвести до серйозних травм. Але залишається відкритим питання, чи можемо ми отримати хронічний біль від повсякденних звичних рухів при низькому навантаженні, таких як сидіння, стояння, дихання, згинання, розгинання або підйом вантажів. Чи є вони причиною повторюваних стресів і травм, або ми просто пристосовуємось до стресів, з якими стикаємося регулярно, так само, як і з фізичними навантаженнями?
Перекладено з : Todd Hargrove. 2019. Playing With Movement: How to Explore the Many Dimensions of Physical Health and Performance.
Підготував: Тарас Панасевич
