Правило опуклості-вгнутості Фредді Калтернборна викладається у багатьох фізіологічних школах по всьому світу, але чи витримує його концепція перевірку часом і доказами або вона є хибною, як і багато інших концепцій?
Згідно з правилом опуклості-вгнутості є два принципи, які потрібно пам’ятати:
Коли опукла поверхня (наприклад, головка плечової кістки) рухається по стійкій увігнутій поверхні (суглобова западина лопатки), ковзання опуклою суглобової поверхні відбувається в напрямку, протилежному руху кісткового важеля (тобто плечової кістки) (Schomacher, 2009).
Коли увігнута поверхня (наприклад, великогомілкова кістка) рухається по стійкій опуклій поверхні (стегнова кістка), ковзання відбувається в тому ж напрямку, що і тіло кістки (Schomacher, 2009).
Чи відбувається обертання і ковзання в суглобі відповідно до цього правила?
Scarvell і співавт. (2019) виявили, що згинання коліна насправді пов’язане з задньої трансляцією виростків стегнової кістки – що суперечить правилу опуклості-вгнутості. Те ж саме простежується і в іншому дослідженні Bayens et al. (2006) виявили задню трансляцію головки променевої кістки під час супінації в проксимальному променево-ліктьовому суглобі, в той же час як правило опуклості-вгнутості говорить про переднє ковзання головки променевої кістки.
Чи дозволяє це правило визначити, в якому напрямку ми повинні мобілізувати суглоб?
У 2007 році Johnson і колеги провели дослідження за участю пацієнтів з адгезивним капсулітом плеча. Грунтуючись на правилі опуклості-вгнутості, автори припускали, що при зовнішній ротації плеча (той рух, який найбільш обмежений у пацієнтів з адгезивним капсулітом) опукла частина суглоба (головка плечової кістки) буде ковзати вперед і обертатися назад по увігнутої частини (в даному випадку суглобова западина лопатки). Вчені припускали, що дотримуючись цього правила, їм доведеться виконувати задньо-переднє ковзання (в передньому напрямку), щоб поліпшити зовнішню ротацію плеча. Таким чином, одна група виконувала задньо-переднє ковзання, в той час як контрольна група виконувала ковзання спереду-назад, тобто передньо-заднє ковзання. Результати були наступними,- у першій групі збільшилась зовнішня ротація всього на 3 градуси, в той час як контрольні групі зріс аналогічний рух на 31.3 градус! Хоча перша група отримувала мобілізацію відповідно до правила опуклості-вгнутості, техніка мобілізаційного ковзання дозаду була більш ефективною для збільшення зовнішньої ротації у пацієнтів з адгезивним капсулітом. В обох групах спостерігалося значне зменшення болю.
Як можна пояснити це?
По-перше, правило опуклості-вгнутості описує артрокінематичний рух тільки з точки зору обертання і ковзання в суглобі, але це далеко не всі змінні. І потім, Neuman (2012) вказує, що це правило ніколи не призначалося для визначення напрямку мобілізації, яка б найкращим чином збільшило рух в конкретному напрямку. Правило просто описує артрокінематичний патерн, який мінімізує внутрішню міграцію центру опуклого елемента в напрямку обертання.
Автор: Тарас Панасевич
Використані джерела:
Neumann DA. The convex-concave rules of arthrokinematics: flawed or perhaps just misinterpreted?.
Schomacher J. The convex-concave rule and the lever law. Manual therapy. 2009 Oct;14(5):579.